На батьківщині індійського супутника. Природа бенгалуру

Ви перебуваєте: На батьківщині індійського супутника

Бенгалуру потопає в зелені, тут багато садів, парків і скверів. Найкрасивіший з них, безперечно,

Лал багх, закладений ще в часи Хайдара Алі. Це скоріше ботанічний сад з віковими деревами різних порід, галявинами, фонтанами, ставками із квітучими лотосами, терасами, на яких ростуть різноманітні тропічні й субтропічні рослини. У центрі парку, як кришталевий замок, піднімається 'скляний павільйон' -місце виставок і зборів

В 'скляному павільйоні' улаштовуються й партійні зустрічі. Одна з них, в 1969 році, носила досить драматичний характер. На засіданні Робочого комітету правлячої партії - Індійського національного конгресу - її лідер і прем'єр-міністр країни Индира Ганди вперше дала відкритий, сміливий бій правому угрупованню в партії, яка усе рішучіше вела атаки на курс Неру.

Суть цього курсу полягала в тому, що шлях до зміцнення завойованою Індією політичної незалежності й досягненню нею економічної самостійності прем'єр-міністр бачила в подоланні залежності від іноземного капіталу, у руйнуванні феодальних докапіталістичних відносин у селі, що заважали розвитку національної економіки, у створенні сучасної промисловості на основі паралельного розвитку державного й частки секторів, так званої 'змішаної экономики'.

Своє політичне вираження цей курс одержав у концепції побудови 'суспільства соціалістичного зразка', яка за пропозицією Джавахарлала Неру в 1955 році стала програмною установкою правлячої партії

Річ тут, звичайно, іде не про науковий соціалізм. Народження концепції 'суспільства соціалістичного зразка' зобов'язане величезному впливу ідей наукового соціалізму, їх великої привабливості для усе більш широких мас трудящих усюди у світі. 'Соціалізм' Неру не ставив завданням ні ліквідацію приватної власності, ні заснованої на ній системи експлуатації людину людиною. По суті ця концепція мала на меті будівництва державного капіталізму. Але Джавахарлал Неру був демократом, і його соціально-економічна політика передбачала переважний розвиток державного сектору, головним чином у важкій промисловості, розвиток різних форм державного контролю й регулювання приватного сектору, підтримку дрібного підприємництва в різних сферах народного господарства, проведення антиімперіалістичних і антифеодальних соціально-економічних перетворень, демократизацію суспільного життя