Місто в устя хугли. Перший університет

Ви перебуваєте: Місто в устя хугли

Через двадцять років він зробив наступний крок - на основі школи відкрив університет. Ціль його, за словами письменника, полягала в тому, щоб у ньому могли вчитися люди з різних країн, вивчаючи найбагатшу культуру народів Індії й інших держав Азії. В університеті була створена більша бібліотека й усіляко заохочувалася самостійна робота студентів. Кращі з них читали лекції нарівні з викладачами. І нині діє цей університет, дотримуючись традицій, закладеним Тагором, і його завітам. Там панує атмосфера демократизму, служіння інтересам народу

Тагор багато подорожував по країнах Європи, Америки, Азії. Більшою подією в його житті стало відвідування Радянської країни в 1930 році. Незважаючи на те що йому було вже під 70 років, він жваво й активно вникав в усі сторони життя радянського народу, зустрічався зі студентами, діячами культури, селянами, робітниками. Письменник був уражений розмахом перетворень у першій країні соціалізму, активною участю в них самих мас. 'Не побачивши власними очами,- писав він у книзі 'Листа про Росію',- я ніколи б не повірив, що вони всього лише за десять років змогли підняти із дна неуцтва й приниження сотні тисяч людей і не тільки навчити їхньої грамоти, але й прищепити їм почуття власної гідності'. Побувавши в СРСР, Тагор назавжди став другом радянського народу, до кінця днів уважно стежив за перетвореннями в Радянській країні, радів її успіхам. 'Листа про Росію' Тагора вперше відкрили для багатьох індійців Країну Рад, зняли з око завісу невідання й дезінформації про новий світ, що народився в Росії, на який не утомлювалися обмовляти англійські колонізатори й вітчизняні компрадори

З тих пор багато чого змінилося. Незалежну Індію з Росією зв'язують тісні відносини дружби й співробітництва. У невеликому сквері, що замикає респектабельну вулицю Чоуринги, уже десять років стоїть на перехресті пам'ятник В. І. Леніну роботи Н. Томського. Його подарувала Радянська країна Калькутті із приводу сторіччя від дня народження вождя світового пролетаріату. Коли б я не був у Калькутті, я завжди бачив квіти на постаменті цього пам'ятника. Одного разу спостерігав таку картину: до пам'ятника підійшли чоловік у виношених сорочці й дхоти й хлопчик. Показуючи на фігуру Леніна, чоловік щось пояснював хлопчикові. Я зацікавився й заговорив з ним. Виявилося, що чоловік працює на одній із джутових фабрик і спеціально прийшов сюди ссыном.

- У нас будинку є невеликий портрет Леніна, і я розповідав синові про цій великій людині, дорогому серцю кожного робітника. Коли син довідався, що в Калькутті є пам'ятник Леніну, він дуже просив зводити його сюди. От ми й прийшли