Місто в устя хугли. Перші десятиліття після завоювання

Ви перебуваєте: Місто в устя хугли

У перші десятиліття після завоювання незалежності уряд не міг виділити на потреби міста скільки-небудь значних засобів. В 1970 році було створене Керування по розвиткові Великої Калькутти, перед яким поставлено завдання комплексного вирішення міських проблем. Насамперед поліпшується водопостачання. Місто стало одержувати щодня 30 галонів води на душу населення замість 20. Розширюються багато вулиць і дорогі, будуються мости й шляхопроводи. Уже діють кілька великих шляхопроводів, таких, як міст імені Ауробиндо, де колись створювалися страшні транспортні пробки. При сприянні Радянського Союзу підходить уводити, увести до ладу завершенню будівництво першої в країні лінії метрополітену. З'єднавши аеропорт із південною частиною міста, метро помітно зменшить гостроту транспортних проблем. Тому що неможливо відразу ліквідувати нетрі, у яких живе третина населення міста, ведеться їхній благоустрій. Робляться певні кроки й до більш кардинального розв'язку житлової проблеми. На першому етапі почата надзвичайна програма будівництва близько 80 тисяч квартир для бідняцьких і среднеоплачиваемых родин і благоустрою приміщень 600 початкових шкіл

У Великій Калькутті на площі 1450 квадратних кілометрів живе зараз більш 9 мільйонів людей. Тим часом населення міста росте стрімко. Під впливом соціально-економічних факторів, а іноді й стихійних лих щорічно десятки тисяч людей із сіл спрямовуються в Калькутту. Очікується, що до 1986 року її населення досягнеться 12 мільйонів людей. І нині щільність населення в місті втроє вище, чим у Нью-Йорку, і становила наприкінці 70-х років 30 тисяч людей на один квадратний кілометр. Щоб ліквідувати нетрі, необхідно протягом багатьох лет щорічно будувати мінімум 50 тисяч квартир. Створювані три нові великі водоочисні станції повністю не розв'яжуть проблеми водопостачання, адже на душу населення потрібно по нормах 60 галонів у день - удвічі більш того, що населення одержує тепер.