Керала. Контора кооперативу 'а-370'

Ви перебуваєте: Керала

Розпрощавшись із родиною Сароджини, ми пливемо далі й скоро причалюємо до контори кооперативу 'А-370'. У невеликій прохолодній кімнаті голова й члени правління розповідають ще коротку історію кооперативу. Усе почалося з того, що в 1973 році поміщик, відмовившись задовольнити вимога сільськогосподарських робітників про підвищення зарплати, припинив обробку своїх земель. Тоді уряд Об'єднаного фронту побрало ці землі під свій контроль і доручило земельному департаменту організувати їхню обробку. У пошуках підвищення ефективності виробництва в 1975 році на цих землях було вирішено створити в порядку експерименту три виробничі кооперативи, перші в Керале. Кожному робітникові було виділено по одному акру землі й видана сторупиевая позичка для внесення паю. Так народився цей кооператив. Він поєднує 600 членів і має 675 акрів землі

Зараз кожному ясно - досвід удався. Кооператив вирощує четвертий урожай рису, і з кожним новим урожаєм ростуть збори зерна й, відповідно, доходи. Це дозволило збільшити оплату праці членам кооперативу із семи до дев'яти рупій для чоловіків і з п'яти до шести з половиною для жінок. Крім того, уже з першого врожаю кожному працівникові виплатили премію натурою по 15 кілограм рису, а із другого врожаю - по 75 кілограм

Ми довідаємося, що кооператив одержує у два рази більше рису з тих же площ, які оброблялися раніше поміщиком. У чому причина? На думку співрозмовників, насамперед в особистій зацікавленості членів кооперативу. Працюють вони набагато краще, чим на поміщика. Чималу роль відіграє й поліпшення агротехніки. Для посівів тут використовують тільки сортові насіння. Більше застосовується хімічних добрив і пестицидів. Недавно кооператив купив трактор і обновив реманент. У цьому йому допоміг кооперативний банк. У керівників кооперативу немає сумнівів у тому, що придбаний досвід і створювані нагромадження дозволять у майбутньому добитися ще кращих результатів

Після бесіди з головою й членами правління я розговорився зі членом кооперативу Пэппи. Йому 68 років, але виглядає він набагато молодше, сповнений енергії й оптимізму

- Ви запитуєте, у чому головна зміна в нашім житті? Скажу про себе,- говорить він.- Тепер я став почувати себе людиною. Я не залежу від сваволі поміщика. Забезпечений сьогодні й знаю, що завтра буде краще. Від цього гарний настрій, з'являється бажання працювати. Уперше в моєму довгім житті я працюю на себе