Керала. К. К. Варияр

Ви перебуваєте: Керала

К. К. Варияр запропонував з'їздити в один з таких селищ у панчаяте Вететпарамб. Через півгодини ми були на місці. У глибині невеликого гайка з кокосових пальм стояло два десятки акуратних будиночків. У центрі селища обертав на себе увага велика круглий колодязь - звичайний центр сільському життя. До нього ми й підійшли. Нас відразу оточив всюдисущий дітлах, сталі підходити й дорослі. Одна ставна молода жінка з особою мадонни в дуже бідному, але чисто випраному сарі запросила нас до себе в будинок, запропонувала по традиційній склянці води, якою в Індії зустрічають кожного гостя. У її квартирі невелика кухонька, їдальня, спальня. На кухні сіяють до блиску начищені мідні горщики. У спаленке в циновку загорнені скромні пожитки. Чистота бездоганна. Нашою господаркою виявилася Падмавати - дружина батрака, мати двох дітей

- Ми живемо тут уже півроку,- розповіла вона.- До цього із хлопцями тулилися де прийде - завжди з милості. Тепер, коли в нас власне житло, нам дуже добре від того, що ні від кого не залежимо,- скромно закінчила свою коротку розповідь молода жінка

Коли ми розсталися із цими доброзичливими людьми й небагато від'їхали, К. К. Варияр так прокоментувала розповідь жінки: 'Ви бачите, яка ця велика справа - наша програма будівництва житла біднякам. Поза тим що в бездомних людей уперше з'являється дах над головою, а втім, саме тому, у них міняється психологія, зникає почуття знедоленості й затурканості, розвивається почуття власної гідності'. І, помовчавши, продовжував: 'Так тільки чи ця програма? А поберіть медичне обслуговування в селі. У нас у штаті 960 сільських панчаятов. У кожному з них уряд відкрив первинні диспансери. У штаті близько 600 медичних центрів сбольницами'.